--Не відкриваються…

-- Та не дури! Вони ж відчинені були. Отже там жодних замків. Застосуй м’язи!

-- Та, Сірий, ніфіга! – обурено відповів друг, що з усіх сил тягнув на себе двері, але ті й не ворушилися. – Може, ну його? Пішли звідси, а?

-- Ти з якого дуба впав? Думаєш, я оце перся грець зна куди, по такій собачій погоді, щоб набрати кишеньку дріб’язку і повернутися, бо ти вдаєш переляканого зайця і не можеш відкрити якісь кляті двері?

-- Та я…

Раптом з холодильника метнулася тінь і співрозмовники рвучко розвернулися. Світло двох ліхтариків химерно віддзеркалилося в очах кішки, що невимушено сиділа на столі. Пухнаста, велика, зі здоровенними очиськами й довгими вусами, котрі у місячному світлі видавалися майже срібними.

–Тьху ти! Це лише кішка! От же ж! Васьок, ти вже й мене смиканим зробиш!

–Сірий… А звідки тут кішка? Все ж закрито було…– наполохано вирячився на тварину Василь.

–Ну кинули хазяйва, а вона мабуть якісь ходи знає, – знизав плечима Сірий.

–Та ні, баба Валя якось розказувала, що кішка власників за тиждень до від’їзду померла. Наче щось знала, – прошепотів Василь, перелякано дивлячись на вусату морду, яка їх зовсім не боялася. Навпаки, схоже почувалася тут головною, бо критично поглядаючи на злодіїв почала діловито умиватися, старанно облизуючи довгі загнуті кігті.

--От ти мені тут ще про привидів кішки почни розказувати! – гаркнув невдоволено Сірий. Раптом з боку холодильника щось з гуркотом посипалося. Чоловіки інстинктивно сахнулися, присвітили, проте ледь роздивилися пусту стіну холодильника, з якої зникли декоративні магнітики, як обидва ліхтарі згасли. З ними зник і місячний промінь. Кухню огорнула майже непроглядна темрява. І тут десь нагорі пролунав пронизливий протяжний скрип, ніби хтось відчиняв старі важкі двері на іржавих петлях. Чоловіки завмерли, а тоді синхронно здригнулися від звуку неспішних кроків горищем. Один, другий, третій. Хтось йшов у їх бік, і його кроки були настільки важкі, що якоїсь миті на обличчя людей посипалася дрібна глина зі стелі. Злодії так напружено дослухались, що навіть не спробували її струсити.

–Кажу тобі Сірий, тут живе якась нечисть. Не дарма всі цю хату стороною обходять, – прошепотів Василь, намагаючись увімкнути ліхтарик. Але його руки настільки трусилися, що вдалося то лишень з третьої спроби. Але нарешті темряву прорізало скупе світло, освітивши білі, як крейда, обличчя чоловіків і кішку, що дуже пильно за ними спостерігала.

–Та то просто старий дах, або бомж якийсь заліз… – пробурмотів Сірий і нервово смикнув двері перед ними. Двері неочікувано легко відкрилися, через що злодій ледь втримався на ногах. А от кроки нагорі стихли.