– А щоб тобі! – нервово видихнув, озирнувшись. То посунувся по стіні й впав на якесь металеве блюдце великий віник.

–Ой, Васьок, добре, що моя Катя не знає, що ти так віників боїшся, бо тільки б ним і ганяла тебе, – пхикнув перший, критично поглянувши на напарника. – Припини тріпатися, як перед патрулем. Все буде норм. Пішли.

–А я тобі кажу – ця хата заговорена. Стоїть пуста п’ять років, а вигляд – наче з неї вчора поїхали! За найбільших обстрілів навіть друзками шифер не побило, хоча у сусідніх дах місцями решето нагадує. А над цією, наче, досі мирне небо!

–Та чи мені тобі розповідати про химерні траєкторії снарядів? Вони чхають на закони фізики, як я на лемент тещі.

–І ще звідси досі нічого не винесли. Ніхто. Гнилий і той не поліз, а він же навіть у жилі, з хазяями в хаті, будинки примудрявся залазити. Тебе це не дивує? Чи ти вважаєш вісімдесятирічна баба Валя, яка за нею наглядає, такий ефективний сторож? – нервово озираючись, відповів Василь.

--Та пенсія то взагалі грізна сила, – хохотнув його напарник, нишпорячи по полицям шафки і кидаючи до кишені частину знайденого. – А щодо Гнилого, так сам же казав, що це хата юристки. Може він просто вирішив не нариватися на проблеми. Юристи всі одним миром мазані, може в неї полишилися зв’язки з місцевими МГБшниками. А до підвалу Гнилий вдруге не хоче, перший раз ледь живий вибрався.

–Та у Гнилого клепки не вистачить так, як ти оце розказав, міркувати. Він додумався крадений на одній вулиці мопед спробувати продати на сусідню! Такого як він, лише реальний страх може тримати на відстані. А про цей дім розмови йдуть погані. Дуже. Кажуть, ночами тут іноді бачили тьмяне зелене світло. Тут чи привид чи домовик живе. Чи й те й інше.

–Не існує ані привидів, ані домовиків. І хто тебе навчив тих бабів на лавках слухати? Наче ж здоровий лоб, а в казки досі віриш, – пхикнув Сірий, продовжуючи нишпорити.

–А ти не думав звідки ті казки беруться?

–Із забобонів. Якщо дурні баби ладні святий образ на обіссяній стіні побачити, то й з якогось дитячого ліхтарика можуть демона зробити, – зневажливо пхикнув чоловік. – Аби я, як ти, до всіх страшних історій дослухався, то зараз би й машини не мав, бо мене теща теж залякувала, що забрати машину у трупа, то страшне. Повернеться, помститься…– невдоволено відповів співбесідник, діловито оглядаючи бойлер на стіні. – А непогана штука, треба подумати, як її собі потягти, бо мій на тридцять літрів, і після дружини нормальне не скупаєшся, а тут на сто і в нормальному стані. Як це Гнилий таке прогледів?